img_40_2012-08-10

Українське козацтво

 

Важливою органічною часткою широких інтересів генерального директора «ЗовнішЕкспоБізнес» є життя сучасного українського козацтва. Ця тема близька йому і в особистому, і в громадському планах. Він народився на Переяславщині, що має багату історію, пов'язану зі створенням козацьких структур ще до золотої козацької ери Богдана. Хмельницького.
Переяславське князівство багато десятиліть служило форпостом, який обороняв велике литовське князівство і російські землі від загарбників, що наступали зі сходу. В Переяславі виготовлялася зброя для козацького війська. Тут відбулася історична Переяславська Рада, яка забезпечила українському народу захист від іноземного поневолення і безчинств численних кочових племен.
Соколовський є спадкоємцем бойової слави переяславських козаків. В його роду були й козаки, і священики, а поруч з хутором Соколівщина, названого по імені його прапрадіда-хлібороба, знаходиться колишній маєток українського гетьмана Розумовського. Рукою подати – легендарна Черкаська земля, яка подарувала світові Тараса Шевченка.
Все це витоки великої зацікавленості Валентина Івановича в тому, щоб історії козацтва була збережена, забезпечено належне ставлення до неї держави і суспільства. Щоб ця історія допомагала виховувати молодих людей в дусі патріотизму та високої моральності, яка була властива українським козакам. Щоб в країні були знайдені і реалізовані шляхи відродження козацтва на новій сучасній основі - економічній основі.
Тому він вважає себе безпосередньо причетним до всього, що відбувається в українському козацтві. Валентин Іванович багато років був одним з керівників авторитетної Міжнародної організації «Українське козацтвто», радником її Гетьмана Анатолія Васильовича Поповича, одного з основних діячів козацького руху з часів здобуття Україною незалежності.
Ще один важливий фактор, що сприяє активній ролі Соколовського в діяльності козацтва - це його захопленість з юних років спортом. Під час служби в армії він став майстром спорту СРСР з легкої атлетики та зберіг шанобливе ставлення до всього, що має відношення до фізичного вдосконалення і бойовим мистецтвам. Багато років був віце-президентом Всеукраїнської федерації козацького двобою, створеної Анатолієм Поповичем.
В.Соколовський уважно стежить, за тим, як козацькі організації в Україні сприяють вихованню юних та молодих українців у військово-патріотичному дусі. Адже козаки з давніх-давен не мали собі рівних у фізичному досконало, в майстерності бою і володінні різними видами зброї. Згадаймо козаків - характерників, яких смертельно боялися всі, з ким їм доводилося боротися. З'являлися з нізвідки, розбивали ворога, і зникали в нікуди.
Валентина Івановича всерйоз турбує складна і суперечлива ситуація, яка склалася в Україні, після того, як взагалі стало можливим займатися питаннями відродження козацтва, знищеного радянською владою, як носія вільного духу, християнської віри і вільної самоорганізації.
Розпочата з набуттям незалежності робота з відродження козацтва в силу не цілком ясних цілей і шляхів їх досягнення, відсутності справжньої зацікавленості з боку держави, внутрішніх протиріч не дала очікуваних результатів. Розрізнені, нечисленні і малодієві козацькі осередки не стали тією силою, завдяки якій в суспільстві могли б відбутися серйозні зміни в усьому житті народу.
Українське козацтво у своїй основі не пішло далі культурологічних завдань, фізичного і морального виховання молоді. Воно не стало опорою держави, як наприклад, у Російській федерації. Козацький рух виродився в парад генералітету з незрозумілими цілями, який не має ні козацьких армій ні полків, а тільки різноманітні привабливі однострої козацької старшини для впливу на місцеву владу, часом в особистих інтересах, та на випадок свят або публічних виступів.
В даний час в козацтві настав дуже важливий етап, коли воно, або повинне об'єднатися і проявити себе справжньою суспільною силою, або закінчити свою історію на театральних підмостках, залишитися в піснях і переказах про колишню свою славу.
Щоб цього не сталося, найбільш підготовлені життєвим досвідом, знаннями і розумінням високого призначення козацтва, інтелектуали й ідеологи з різних сфер на початку 2012 року об'єдналися в Конфедерацію політичних, громадських та козацьких організацій України. Ц майже 30 учасників. Координацію її роботи доручили колишньому офіцеру Радянської Армії, відомому громадському діячеві, юристу, економісту і письменнику Віктору Федоровичу Сєдих - до недавнього часу верховному отаману ВГО «Козача територіальна оборона» (КТО) Україна. Соколовський в цьому новому справі став його правою рукою і членом генерального штабу.
У травні 2012 року, як мовиться за велінням часу, йому довелося очолити КТО за пропозицією В.Седих, а незадовго перед тим відоме в Україні та за кордоном «Козацтво України», міжнародну організацію, створену уславленим тренером, істориком і філософом Анатолієм Поповичем.
Після його передчасної кончини виникло, хто зможе зберегти неоціненну спадщину великого майстра, адже він створив три офіційно зареєстрованих в Україні види єдиноборств, буквально здивував світових законодавців бойових мистецтв винайденим козацький двобій. Кому під силу продовжити розпочату ним справу, хто здатен по-справжньому взятись за вирішення проблеми входження козацтва у владу.
Думка авторитетних козаків була одна - обрати Верховним отаманом Валентина Івановича Соколовського. Тепер при вирішенні цілей, поставлених Конфедерацією, у нього дві опорних взаємодоповнюючих організації.
Перше завдання Конфедерації - включення керівників козацьких організацій, які мають розгалужену мережу, практичні справи і дійсно користуються високим авторитетом у суспільстві до складу діючої Координаційної ради з питань розвитку козацтва, затвердженого відповідно до постанови Уряду. Конфедерація поставила метою сприяти успіху на виборах до Верховної ради України тим своїм кандидатам з козацького середовища, які своїми переконаннями, діями і практичними справами довели здатність служити інтересам більшості українських громадян і боротися з тими негативними проявами в економічній і соціальній сферах, які багато років гальмують розвиток країни і гідне входження її в світову спільноту. І в цій дуже важливій роботі Валентин Іванович, як завжди, знаходить своє місце, щоб принести користь справі.

2012-08-10 15:00:02
Администратор

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *