14907560_888389854624885_512554312012661672_n

В його оселі- Україна, а за вікном – Франція

Нещодавно в Генеральній канцелярії Громадської спілки «Об»єднане козацтво України» (ОКУ) в Києві відбулася знакова подія – зустріч з Григорієм Лагойдюком -французьким громадянином українського походження з міцним козацьким корінням.
Він отаман українського козацтва у Франції.
Ця зустріч у чергове засвідчила вірність ОКУ – дедалі впливовішої у козацькому середовищі організації справі духовно-відродження української нації. Бо як каже, Гетьман козацької спілки Валентин Соколовський, генерал козацтва, без духовності, християнського світобачення не може бути ні соціально орієнтованої економіки, ні національної культури, ні патріотичного вихованої молоді.
Тому козацтво організовує и проводить заходи такого звучання і в столиці, і в областях. А це науково-практичні семінари, круглі столи, посвячення в юні кобзарята- козачата, прийом у дійсні козаки з висвятою у храмі, дитячо-юнацькі конкурси художнього читання, пошанування місць історичної слави українського козацтва і героїчної загибелі наших звитяжних предків і попередників доби УНР та світових війн. І звичайно зустрічі з людьми, які стали прикладом служіння Україні.
Десятки років цей відомий митець-хореограф робить свою велику патріотичну справу. Його знають і поважать у багатьох країнах як видатного майстра українського народного танцю. Він почав свій творчий шлях танцюристом у фолькльорно- танцювальному колективі «Запорожці» створеному 1924 року у місті Шалетт-сюр Люєн, що за 120 кілометрів на південь від Парижа. Тут у 20-30 роки була потужна українська діаспора, дві українські церкви автокефальна і греко-католицька. Розвивалося театральне та фольклорне мистецтво, створювались гуртки для молоді. Григорій вдосконалював власну майстерність, вивчав історію і особливості української хореографії. Згодом Лагойдюк очолив «Запорожців, керував ним 35 років і своєю творчістю зумів підняти його до високого професійного рівня.
Тому самобутній ансамбль захоплено сприймали глядачі 52 країн, насамперед на рідній Україні.
Любов до всього українського йому передав батько-січовий стрілець з Коломиївщини та мати, яка теж з Прикарпатського краю. Майбутній хореограф, добре засвоївши батькові наполегливі уроки патріотизму, який вважав свою оселю часткою українською землі, через все життя, через свою творчість зберіг й до нині відчуває усвідомлення свого українського походження. Він пишається, як сам каже, своєю козацькою закваскою, виглядає як справжній дужий козак на прізвисько Тарас Бульба, і давно став добре відомим українським отаманом у Франції
Григорій Григорович творчо засвоював досягнення танцювальної групи хору Григорія Вірьовки і ансамблю Павла Вірського. За всяку ціну пробивався на їх концерти у Франції і сусідніх країнах і навіть познайомився з цими видатними митцями. Коли це стало можливим, направляв своїх провідних артистів для навчання до Києва. Викладачі зі студії Вірського приїздили до Франції До його керівництва ансамбль «Запорожці» представляв собою творчий гурток місцевого значення, який був українським тільки за формою і назвами номерів. Лагойдюк розумів, що українська народна хореографія являє собою потужний фактор відродження духовності і гуманізації суспільства, а саме цього він бажав і Франції, і Україні. Регіональна різноманітність, енергія яку випромінює український народно-сценічний танець, професійна досконалість, доступна мова принесли йому заслужену славу у всіх країнах світу, він став складовою у всесвітній скарбниці національних культур. І у цьому є великий внесок інтернаціонального «Запорожця» з українською душею.
Свою мистецьку, козацьку і людську прихильність до України, право на власне світобачення і розуміння мистецтва Григорію Григоровичу багато років доводилося відстоювати. пропагуючи українські народні танці, несучи жовто-блакитний прапор всупереч політичним обставинам. Французи за його поїздки зі своїм колективом до СРСР через ЮНЕСКО вважали Лагойдюка кгбістським агентом і навіть погрожували розправою. Українські чиновники від культури рахували -небезпечним українським націоналістом, який заслуговує чи не на арешт під час гастролей .
У пана Лагойдюка, який на ділі виявляв свій патріотизм, міцні дружні контакти з українськими фахівцями і багатьма звичайними мешканцями України. Коли у 1986р. в Україну прийшла Чорнобильська біда, Г. Лагойдюк очолив організацію «Діти Чорнобиля», він сприяв оздоровленню багатьох тисяч дітей з зони екологічного лиха у сім’ях Франції. За його ініціативи та участі в цьому невеличкому місті у 1974 році було споруджено один з трьох пам’ятників Тарасу Шевченку у Франції. Свою велику бібліотеку міжнародний майстер танцювального мистецтва готується передати керівництву Української Всесвітньої Координаційної ради. Це лише частина свідчень високої вірності Лагойдюка пам’яті своїх героїчних козацьких предків. Тож не дарма материкова Україна саме йому першому за кордоном присвоїла звання заслуженого діяча мистецтв України.
Зустріч з цією цікавою непересічною людиною, відомим громадським діячем відбулась за ініціативи члена генеральної старшини ОКУ кінорежисера Валентина Сперкача, відомого українського кінодокументаліста, активіста товариства «Україна і світ». Два роки тому він на замовлення гетьмана Валентина Соколовського зняв у Румунії цікавий фільм-дослідження «Запорожці на Дунаєм» про нащадків козаків останньої Дунаєвецької січі , які переселились у дунайські плавні після зруйнування Запорізької січі. Показ цього фільму по румунському телебаченню викликав неабиякий інтерес в цій країні. Тепер режисер прагне втілити творчий задум голови Товариства Івана Драча – зробити документальну кінооповідь про українську діаспору в Європі і шукає прибічників в реалізації цього проекту.
На зустріч зі справжнім українцем Григорієм Лагойдюком прийшли його давні знайомі і шанувальники: Михайло Ратушний – голова Української всесвітньої координаційної Ради, народна артистка України, Валерій Дебелий- режисер- балетмейстер, заслужений діяч мистецтв України, Роланд Франко, внук письменника-класика, Валентина Коротя-Ковальська – співачка, дослідник української пісенної народної творчості, Юрій Вернигор – багаторічний соліст Ансамблю танцю України ім. П.Вірського, хореограф-постановник Академії цього ансамблю, заслужений діяч мистецтв України, Алла Кендзера- голова секретаріату товариства «Україна-Світ», Іван Машталір – волонтер добровольчого корпусу «Азов», представник козацтва «Отаман Сірко», Лариса Єфименко –генеральний директор Київського щорічного міжнародного фестивалю документальних фільмів.
Гетьман Соколовський розповів гостям про діяльність та перспективи «Об»єднаного козацтва України», яке стоїть на порозі суттєвих змін для забезпечення правового статусу козацтва з метою реального впливу на стан речей в державі та суспільстві. Він побажав французькому митцеві – українському отаману Григорію Лагойдюку знайти достойних продовжувачів своєї патріотичної діяльності у середовищі інших центрів української діаспори у Франції.
Приймаючи від Гетьмана універсал про присвоєння почесного звання генерал-хорунжого козацтва та високу козацьку нагороду «Орден Богдана Хмельницького» ІІ ступеня за свою визначну мистецько-патріотичну діяльність, пан Лагойдюк запевнив, що і в свої майже 70 має досить енергії для сприяння кращому порозумінню громадян Франції і України, яка бореться за свою незалежність та історично належне їй місце в сучасному у світі.

Валентин Соколовський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *