x_10801596

Валентин СОКОЛОВСЬКИЙ: «ЧЕРЕЗ ВІДРОДЖЕННЯ КОЗАЦТВА ДО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ!»

 

x_10801596

Ім’я Валентна Соколовського відоме в ділових колах багатьох європейських країн, і навіть Китаю, Таїланду. Але за нашими реаліями «пророків у своїй Вітчизні» не особливо шанують… Він один з фундаторів виставкової діяльності в Україні у пострадянську добу, розробник правил громадської та державної координації у цьому сегменті економіки. Заслужений економіст України, член Клубу топ-менеджерів Європи, член – кореспондент Української академії наук, Міжнародної академії інформатизації при ООН. Має державні та громадські нагороди, почесних званні та відзнаки міністерств і відомств, культурологічних, духовних установ, громадських та козацьких організацій.

Очолювана В.Соколовським фірма зі світовим ім’ям –«ЗовнішЕкспоБізнес» за основними статистичними показниками стала лауреатом Міжнародного економічного рейтингу «Ліга кращих» серед 250000 підприємств України. У 2011 році в англійському Оксфорді Валентину Соколовському було вручено найвищу відзнаку Європейської бізнес-асоціації – «Міжнародну премію Сократа» за особистий внесок в інтелектуальний розвиток сучасного суспільства.

Однак Валентин Соколовський не тільки знана ділова людина та керівник. Він звичайні у своїй незвичайності особистість, яка усім серцем сприймає болі й негаразди власної країни та непросте буття своїх співгромадян. Ще одним випробовуванням характеру, волі і переконань стали дня нього дві останні події весни -літа 2012 року – обрання Верховним отаманом Міжнародної організації «Козацтво України», а невдовзі на таку ж високу посаду у Всеукраїнській громадській організації «Козацька територіальна оборона».

Як кажуть «непосильного хреста Бог не дає» і Валентин Іванович один із тих, котрі несуть свій хрест з честю, попри всі застереження, сумніви і перешкоди.

Зустріч з цією неординарною особистістю, сподіваюсь, стане для читача своєрідним моментом істини у пошуку нових, достойних імен синів України, які здатні допомогти країні, її громадянам досягти відчутних зрушень.

Кор. Валентине Івановичу! Для пересічного громадянина важко зрозуміти, чому ви, відомий громадській діяч, топ-менеджер взяли на себе таку невдячну справу, як відродження козацтва. Бо не є таємницею, що козацька генераломанія, маршальські погони, шароварщина в очах багатьох людей дискредитували цю благородну ідею. Навіщо це вам?

Валентин Соколовський. Саме остання частина вашого запитання і є відповіддю, чому я погодився стати на чолі двох великих козацьких організацій. Я козак не тільки за покликанням. Судячи з історичних розвідок старовинного прізвища Соколовський мої предки були козаками і напевне, брали участь в обороні рідної землі. А свідченням мирної праці на ній є хутір Соколівщина на старовинній Переяславщині. Крім того, у моєму роді були й священнослужителі, що символізує поєднання збройної звитяги та духовності.

Тому і далі споглядати, як періодичні недолугі і боязкі спроби в країні відродити козацький рух дискредитують цю велику ідею, не в моїх світоглядних і життєвих принципах. Козацтво – це частина українського народу, якій воно потрібно, яку кличе до дії їх генетична пам’ять, успадкована від героїчних предків. На жаль, про історію козацтва мало написано і сучасні ЗМІ не допомагають суспільству мати повне уявлення, що і як було насправді і що необхідно робити, щоб і далі в Україні зберігався непереможний козацький дух свободи, гідності і честі.

Кор. Ви очолюєте дві найбільші козацькі організації України: МО «Козацтво України» та ВГО «Козацька територіальна оборона».

Валентин Соколовський. Трохи більше року, як відійшов у вічність мій попередник, знаний громадський і політичний діяч, спортсмен зі світовим ім’ям, Гетьман Анатолій Попович. Мене було обрано його наступником.

Сьогодні відбувається перегляд козацьких реєстрів та переєрестрація козацьких осередків. Це кропітка, але важлива справа. Ми повинні чітко знати скільки реальних «багнетів» маємо наяву, а не на «папері». Після цих заходів ми розраховуємо, що в лавах козацьких організацій, які я очолюю залишиться 10-15 тис. осіб.

Ми також встановили жорсткі правила щодо набуття козацьких звань, щоби викоренити згадану вами генераломанію з якої за визначенням нашого Кобзаря «сміються люди». По-перше не може бути козака-офіцера, який не має вищої освіти, а козацькі генерали – це особистості зі старшими офіцерськими званнями Збройних Сил України (СРСР, або інших держав) або держслужбовці І-ІІІ рангів. Усе інше, як кажуть «і сміх, і гріх».

Упорядковується система козацьких нагород, одностроїв.

Ми намагаємося здійснити «інформаційний прорив» у ставленні до козацтва. З другого півріччя поточного року розпочинає вихід громадсько-політичний часопис «Український голос», який можна передплатити у будь-якому поштовому відділенні України і який буде керуватися козацьким світоглядом. Запрацювали прес-служби наших козацьких організацій. Ми також видаємо бюлетені «Вісник Генеральної канцелярії МО«Козацтво України», «Вісті прес-служби» МО«Козацтво України» та ВГО «Козацька територіальна оборона», «Козацьке коло», «Гетьманський край». З наступного року розпочне вихід журнал козацької спрямованості. Значну увагу ми приділяємо розвитку власних інтернет-ресурсів та просуванню козацької ідеології в соціальних мережах. На 2014 рік вперше в Україні буде видано «Козацький календар». Створюється власна друкарня… І подібні кроки непоодинокі.

Кор. Що на вашу думку стримує розвиток козацтва на Україні?

Валентин Соколовський. Ряд причин. На початку 90-х минулого століття з розвитком демократичних процесів в на пострадянському просторі знову стало можливим обговорення теми козацького відродження. В Росії у 30-ті роки радянська влада дозволила відродитися 16 козацтвам, які то взагалі довгі роки вважалися опорою контрреволюції і білогвардійщини. Спроба зробити це на Україні підтримки не знайшла. Тільки з набуттям державної незалежності частина суспільства, небайдужа до своєї історії, традицій та звичаїв, найперше, національно свідома частина інтелігенції, ініціювала процес відродження козацтва. Воно завжди було націє творчою верствою суспільства, опорою стабільності, моралі і законності, а на початку 90-х у чергове з’явилася можливість зробити козацтво невід’ємний чинником державності і захисту суверенітету країни. Але процес відродження козацтва проходив виключно на громадських засадах, бо він розглядався політиками нової доби, які під національно-демократичними гаслами прийшли до влади, не як самобутній вияв глибинних форм самореалізації української нації, а як додаток чи фон до їх державотворчих ініціатив, а також спроб залучити кошти української діаспори на розвиток економіки. З боку держави були зроблені певні кроки у напрямку реалізації козацької ідеї, але без наділення козацтва реальним правами.

Ще одна складова слабкості козацького руху – це відсутність усвідомлення національною елітою і вищими достойниками виключної цінності мілітарних традицій нашого народу. У далекі часи Україна практично була єдиним «до зубів озброєним» механізмом. У добу княжої Русі озброєння мали не тільки ратники (як професійні вояки), але у тій чи іншій мірі навіть ремісники і селяни. Це було пов’язано з географічними особливостями нашої країни на пограниччі кочівників та європейського світу. У добу Гетьманщини навіть адміністративний поділ здійснювався за територіально сотенно-полковим принципом. Жодної країни у світі за всю історію людства, яка б формувалася на військових засадах, ви не побачите. Тому навіть, коли козак обробляв свою ниву. завжди поряд з ним був спис або шабля. Запорізька Січ взагалі унікальне явище поза часом і простором.

Це питання менталітету, який формувався століттями й відкинути його неможливо. Навіть у недавній час, в армії СРСР більшість офіцерського складу були українцями, або вихідцями з України. А про «личку» для українця ходять легенди й анекдоти. Звідси й сучасний потяг до високих козацьких звань, на жаль часто-густо незаслужених.

Але головна причина, яка стримує розвиток козацтва у тому, що воно фактично пасинок на власній землі, без віковічних «прав і вольностей» та належного статусу й уваги з боку держави. Козацтво не має ні соціального статусу, бо юридично зараховується до всіх інших громадських організацій, хоч, зрозуміло, є напіввійськовою структурою. Не має воно ні економічної бази, ні організаційних можливостей для виконання своїх мілітарних функцій. Його частіше всього використовують, як свого роду потішне військо у шароварному варіанті, що є проявом вузькоглядності можновладців і самих отаманів.

Кор. Багато розмов точиться довкола ідеї об’єднання козацтва в Україні. Було чимало отаманів, які закликами до цього, але на практиці виходило так, що одні пропонували під своїм проводом об’єднатись іншим і все на цьому закінчувалось. Напевне, недаремно казано, де два українці, там три гетьмани. Яка вашу думка щодо реальності об’єднання козацтва?

Валентин Соколовський. По – перше, слід чітко усвідомлювати, кого з ким об’єднувати. Адже козацтво в Україні неоднорідне. І за конфесійними уподобаннями козацтва не однакові. Тому об’єднання козацтва – це красиве гасло, але на сьогодні мало реальне. МО«Козацтво» та ВГО «Козацька територіальна оборона», котрі я очолюю були ініціаторами створення «Об’єднаного козацтва України», яке і згуртувало під своїм прапором понад десяток козацьких організацій. Процес йде, надто повільно болісно сприймаючись деякими нездоровими на абсолютизм ватажками козацького руху.

Безумовно, відродження козацтва не можна трактувати, як повернення до гетьманської держави часів Богдана Хмельницького чи Івана Мазепи. Це не можливо. Широко розрекламований Третій Гетьманат, запропонований Віктору Ющенку, коли він став Президентом, залишився на папері. Дивіться, скільки часу політики б’ються над тим. щоб знайти національну ідею, яка б об’єднала країну. Прагнуть, оприлюднюють своє розуміння, а воно не працює. Країна залишається у небезпечному політико-економічному стані. Те саме й у козацтві. Як об’єднати людей, які зневірилися у всьому? Тільки через конкретні справи у яких вони особисто будуть зацікавлені. Тому слід спиратися не на яскраві гасла, а на конкретні спільні економічні проекти, особливо на селі. Треба дати землю бажаючим місцевим жителям, а не заїжджим грошовитим ділкам, які виснажують ґрунти і не забезпечують місцеве населення робочими місцями, створити козацько-фермерські господарства, профільні козацькі осередки, охоронні структури, навчальні і інформаційно-аналітичні центри. Хто в нашій країні відповідає, як це було раніше, за стан річок, озер, лісів? Формально хтось відповідає, але стан то жахливий. А у Європі, в країнах, де було щось подібне до козацтва, і тих де не було, з цими питаннями повний лад. Візьміть, хоч ту ж Великобританію, уздовж доріг всі чисто, зелено і безліч людей займаються спортом. А у нас одні заклики, вмовляння, а незабаром не тільки доли, ліси і озера, а й вулиці приватизують. Так що об’єднання козацтва має розпочатися господарської конкретики. Згодом можна буде зайнятись ідеологічними питаннями. А не навпаки.

Кор. А як цікаво, справи з козацтвом у сусідній Росії?

Валентин Соколовський. У Російській Федерації відродження козацтва набуло зовсім іншого характеру. У 1990 році відбувся Великий Круг Союзу козаків Росії, який організаційно оформив відродження козацтва, а вже 16 липня 1992 року Верховна Рада РФ ухвалила постанову, в якій доручила уряду розробити комплексну програму відродження цієї найважливішої соціальної верстви. Менше, ніж за рік, 15 березня 1996 року Президент Російської Федерації підписав Указ про державну підтримку козацтва. Цим указом Рада міністрів, міністерства оборони й внутрішніх справ а також інші міністерства та відомства зобов’язані створити відповідні структури у справах козацтва. Крім того, указом встановлювалося, що козаки проходять військову службу в козацьких частинах і з’єднаннях, було визначено порядок встановлення земельних відносин із козацтвом і т.д. і т.п. Тобто в Росії, як колись, так і тепер козацтво – найактивніша частина суспільства. Вона розглядається, як опора народу, держави, Президента та Уряду.

Кор. Які, на вашу думку, перспективи у козацтва зайняти достойне місце в українському суспільстві?

Валентин Соколовський. Я вбачаю кілька першочергових кроків, які повернуть важливу ідею відродження козацтва у практичне річище. Інтегрально це означає відродити духовність, прагнення зберігати історичні традиції, культурні надбання. виховувати молодь у патріотичному дусі, здатною до захисту своєї Вітчизни. Але по-перше, таким серйозними речами треба займатись системно і говорити зі знанням справи. Необхідно збиратись тим, хто має досвід, знає історію, має своє бачення вирішення не тільки локальних питань, а й перспективних, має пропозиції їх поетапного розв’язання.

Сьогодні багато-хто вміє добре говорити, але це все на рівні гасел, побажань, а продуманого, збалансованого плану дій, програм не має. Досвід країн, які у своєму розвитку досягли помітних результатів можна і необхідно використати. Але з урахуванням національних особливостей, ментальності наших людей, стану економіки, рівня духовного і патріотичного розвитку. Може перед прийняттям Закону «Про козацтво», про необхідність якого тепер говорять все частіше, слід розробити концепцію, яка б чітко визначилась з поняттями «козак» і «козацтво» і аргументувала безумовність запровадження реєстру козаків. Після прийняття такої концепції на основі наступних постанов і розпоряджень Уряду можна налагодити реальне залучення козацтва до державної служби та виконання виховних, патріотичних функцій. Необхідно відновити Раду з питань козацтва при Президентові України. створити відповідні структури при Кабінеті Міністрів України та обласних адміністраціях.

Кор. Чим, на ваш погляд, мають займатись козацькі організації і осередки?

Валентин Соколовський. Поле для діяльності козацтва безмежне. Це й військово-патріотичне виховання в середніх навчальних закладах, впровадження системи на зразок колишнього ДТСААФу і муніципальної міліції, про створення яких постійно декларується. У Збройних силах України козацтво може стати базовою структурою в охоронних підрозділах та військовій поліції, а, можливо, й основою кадрових частин. Це сприятиме переходу на професійний принцип комплектації підрозділів Збройних сил України та сформувати невелике, але повністю відмобілізоване ядро, забезпечене найсучаснішими видами озброєння, яке має перебувати у найвищому степеню боєготовності. Козацтво може стати свого роду «національною гвардією», яка до тепер то вводилася, то скасовувалася при зміні керівників країни, та базою для загальної мобілізації, якщо це стане необхідним. Крім того, багато функцій можна передати козацтву від МНС України.

Кор. Але хіба тільки військова складова важлива для козацтва. Адже відродження його у первісному стані – козак із шаблею на коні неможливе. Які бачите шляхи корисного використання козацтва в економічному плані, особливо на селі?

Валентин Соколовський. Дійсно, окрім важливої державної служби необхідно сформувати соціально-економічні важелі для відродження козацтва. Офіційне право на носіння одностроїв і узаконення носіння зброї – це лише початок на цьому шляху. Козацтво завжди було пов’язане з селом, яке зараз буквально вимирає. А село було колискою нації, невичерпним джерелом самобутності, обрядовості, національних традицій та звичаїв. Сьогодні, на моє переконання, потрібна нова «столипінська реформа» на український лад. Вкладання коштів в аграрний сектор, дотації тваринництву – це важливо, але воно не розв’язує принципових, світоглядних речей існування українського села. Змініться той чи інший уряд, фарби політичних прапорів у владі, «прийдуть» чи «підуть» інвестиції, село знову буду лихоманити, люди все одно будуть по можливості тікати з міста.

Кор. То в чому ж тоді вихід з цього приреченого стану справ?

Валентин Соколовський. Саме тут у селі, за підтримки держави, козацтво може реалізувати свою унікальну місію – стати основою реального відродження українського села. Створення нових поселень, хуторів, козацьких осередків з нових реєстрових козаків (на конкурсних засадах) – це шлях, який, з одного боку, сприятиме відродженню сільськогосподарського виробництва, а з іншого, збереже національні традиції на противагу мінливому космополітичному світові. При чому інфраструктура та житло в таких поселеннях мають створюватись державою і перебувати у її власності (службове житло) на період служби козака, а потім переходити у його власність.

Частина козаків буде відбувати державну службу (наприклад кінна поліція, охоронні структури (охорона громадських заходів-муніципальна міліція) та підрозділи МНС тощо), а друга – «мала механізація» села забезпечуватиме обробку нашої благодатної ниви. Відродження конярства, альтернативна енергетика будуть цьому сприяти. Дотації, спрямовані саме у цей реальний, а не ефемерний аграрний сектор, дадуть найбільший ефект. І хочу підкреслити, що ці дотації та інвестиції будуть спрямовані в майбутнє нашого народу та генофонду нації.

А головне, козацтво стане верствою суспільства, яке перебуває в постійній мобілізаційній готовності! Тут не потрібні повістки й ніхто не буде ухилятися від виконання важливого державного обов’язку. Достатньо запровадити кілька «пілотних» проектів, щоби впевнитись в ефективності запропонованої програми.

Кор. Названі вами практичні кроки цікаві і необхідні, але яка вірогідність їхньої практичної реалізації?

Валентин Соколовський. Потреба правдивого відродження козацтва це не моє бажання чи якогось іншого лідера козацьких формувань. Це потреба часу. Якого у нас усе менше й менше. Україну «розривають» між Сходом і Заходом, пропонуючи різні «інтеграції» та «об’єднання». За своїм історичним покликанням українець – індивідуаліст, у якого свій «шлях і своя правда».

Не розчинитись у круговерті політичних змін і різного роду інтеграцій – наше завдання. Ми з повагою ставимося до інших народів, особливостей їхнього буття, світоглядних орієнтирів, віри і традицій. Але наше національне й історичне покликання зажди буде переважати над матеріальним світом та усталеним порядком речей. Ми віримо, що відроджуючи козацтво, повертаємо до нашого щоденного буття непересічний дух наших пращурів. Їх призабутий, але вічно життєдайний внутрішній світ. Тому, коли ми відродимо козацтво, ми створимо умови для створення сильної незалежної України.

Розмову вів

Артур Губар

2013-05-12 12:35:10
Адміністратор

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *